У залежності від тих чи інших ознак житлові правові відносини поділяються на певні види. Так, залежно від особливостей взаємозв’язку суб’єктивних прав і обов’язків вони поділяються на абсолютні і відносні.
Абсолютними вважаються житлові правовідносини, у яких право однієї особи протистоїть обов’язку невизначеного кола осіб. До абсолютних належать права власника житла, права членів сім’ї власника житла, відказоодержувача, якому надано житло у довічне користування, по відношенню до всіх третіх осіб, права відчужувача проживати у відчуженому житлі, за договором довічного утримання і т.д. Підставою виникнення цього абсолютного права є ті юридичні факти, що спроможні викликати до життя право власності. Це побудова житла, договори купівлі – продажу, міни, дарування, довічного утримання, приватизації, спадкування, сплати паю у житловому кооперативі. Підставою виникнення права члена сім’ї власника житла як абсолютного права є угода власника і особи, що вселяється як член їх сім’ї. Виняток становлять неповнолітні при вселенні до своїх батьків. Діти набувають право з моменту вселення, навіть якщо згоди не було.
Відносними визнаються такі житлові правовідносини, в яких уповноваженій особі протистоять як зобов’язанісуб’єкти досить визначене коло осіб. Такими взаємовідносинами є ті, що виникають із договору купівлі-продажу, найму, безоплатного користування та інші. Наприклад, продавець зобов’язаний передати покупцеві у власність, наймодавець у користування житло і т.д. Тобто, в цих випадках особа, що порушила право іншої, відновлює його.
Житлові права можна розподілити на речові і зобов’язальні. В основу даної класифікації покладено об’єкт правовідносин.
Найбільш повним речовим правом є право власності. Воно передбачає можливість управомоченої особи володіти, користуватись, розпоряджатись річчю на підставі закону та титулу. Порушене речове право користується й особливим захистом - речовими позовами. Серед них можна назвати віндикаційний, негаторний позов та позови про виключення житла з акту опису та зняття арешту, позов про визнання права власності.
Зобов’язальні відносини – це ті, що дають можливість управомоченій особі вимагати від зобов’язаної тільки скоєння певної дії: передати житло, сплатити гроші за користування та інше.
В залежності від підстав виникнення житлових правовідносин їх можна класифікувати як договірні і позадоговірні. Договірні передбачають виникнення їх із двостороннього правочину, тобто обов’язковою умовою яких є збіг волі як мінімум двох сторін. Такими є, наприклад, правовідносини найму, безоплатного користування житлом. До позадоговірних можна віднести ті, що виникають із одностороннього правочину. Наприклад, право відказоодержувача користуватися житлом, права членів сім’ї власника житла.
Залежно від змісту права, за допомогою якого особа задовольняє свою житлову потребу, їх можна поділити на право власності, обмежені речові права, право користування ( як оплатне, так і безоплатне).
Залежно від способу задоволення потреби у житлі житлові правовідносини можна класифікувати як ті, що спрямовані на задоволення шляхом будівництва, шляхом придбання у власність, шляхом отримання у користування.
Засоби захисту порушених житлових прав у суді поділяються на речові та зобов’язально-правові. До речових засобів захисту цивільних прав належить віндикаційний позов та негаторний позов.
Віндикаційний позов - це позов власника, що не володіє майном про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов – це позов власника, що володіє майном, про усунення перешкод з боку третіх осіб у здійсненні права власності.
Крім індикаційного та негаторного позовів на захист права власності також спрямовані інші позови. Наприклад , про визнання чи про виключення майна з опису.
Для подання негаторного позову необхідна наявність таких умов: відсутність договірних відносин між власником і особою, що чинить перешкоди у здійсненні права власності щодо речі; річ має знаходитись у володінні власника; повинні бути перешкоди з боку третіх осіб щодо нормального користування чи розпорядження власником своїм майном. Сторонами негаторного позову є власник майна та третя особа, що своїми протиправними діями перешкоджає власникові у нормальному здійсненні ним права власності.
Крім віндикаційного та негаторного позовів на захист права власності також спрямовані інші позови. Наприклад, про визнання чи про виключення майна з опису.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»321 судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами:
а) про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості, про усунення інших порушень прав власника;
б) про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю;
в) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;
г) про визнання недійсними угод про відчуження майна, а також про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником прав щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном;
д) про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової власності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності, на привілейовану купівлю цієї частки;
є) про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню громадянину (зокрема відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підлягають передачі сім'ям наймачів квартири (будинки) та належні до них господарські споруди і приміщення; згідно з п. 12 ст. 20, п. 1 ст. 21, п. 10 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідним категоріям цих громадян передаються у власність жилі приміщення тощо);
є) про визнання недійсною угоди про відчуження квартири (будинку) з громадського житлового фонду з порушенням передбаченого ст. 15 Закону «Про власність» права наймача цього приміщення на придбання його у власність або про переведення на наймача прав і обов'язків набувача за цією угодою;
ж) про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власника (включаючи й неодержані доходи);
з) про виключення майна з опису.
Судами розглядаються й інші позови, пов'язані з охороною права приватної власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.
З аналізу судової практики та юридичної літератури можна виділити такі категорії справ, що випливають з житлових відносин при користуванні житлом:
про право користування житловою площею;
про визнання особи такою, що втратила право на житлову площу на підставах згідно зі ст. 71 ЖК;
про обмін житлових приміщень;
про виселення піднаймачів та тимчасових жильців за вимогою наймачів;
про зміну договору найму житлового приміщення за вимогою члена сім'ї наймача;
про втрату права на жилу площу наймачами і членами їх сімей, що вибули на інше місце проживання;
про виселення із службових жилих приміщень та гуртожитків;
про виселення членів сім'ї власника та про розірвання договору найму і виселення наймачів з будинків і квартир, що належать громадянам на праві приватної власності.
Слід зазначити, що в деяких випадках різні засоби захисту житлових прав тісно пов'язані одне з іншим. Так, захист житлових прав державними органами може доповнюватись судовим захистом, наприклад, коли відповідно до ст. 121 ЦПК орган опіки та піклування звертається до суду з заявою про захист порушених житлових прав неповнолітніх дітей. Можливість таких «симбіозів» говорить про те, що, незважаючи на різноманітність правових засобів, відбувається їх постійна взаємодія та взаємодоповнення і це дозволяє створити єдиний ефективний механізм захисту житлових прав.
Практика розгляду цивільних справ по спорах,
що виникають із житлових правовідносин в І півріччі 2011 року ( в порівнянні з І півріччям 2010 року)
2010 р.
перше півріччя,
всього справ-44
|
Залишок нерозглянутих справ на початок року
|
Кількість справ, що надійшли до суду
|
Розглянуто із ухваленням рішення
|
Залишок нерозглянутих
справ
|
про право користування житловою площею
|
0
|
6
|
6
|
0
|
про виключення майна з опису
|
0
|
2
|
2
|
|
про визнання права власності на житловий будинок
|
0
|
11
|
11
|
0
|
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок
|
0
|
13
|
13
|
0
|
про поділ спільного майна (житла), або виділ з нього частки
|
0
|
11
|
11
|
0
|
2011 рік
перше півріччя
всього справ-132
|
Залишок нерозглянутих справ на початок року
|
Кількість справ, що надійшли до суду
|
Розглянуто із ухваленням рішення
|
Залишок нерозглянутих
|
про право користування житловою площею
|
0
|
2
|
2
|
0
|
про виключення майна з опису
|
0
|
5
|
5
|
|
про визнання права власності на житловий будинок
|
0
|
76
|
76
|
0
|
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок
|
0
|
25
|
25
|
0
|
про поділ спільного майна (житла), або виділ з нього частки
|
0
|
19
|
19
|
0
|
спори про самочинне буд-во
|
0
|
2
|
2
|
0
|
спори, що виникають з договору найму (оренди)
|
0
|
2
|
2
|
0
|
спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення
|
0
|
1
|
1
|
0
|
ВИСНОВОК
Проаналізувавши статистичні дані щодо розгляду Бершадським районним судом цивільних справ по спорах, що виникають із житлових правовідносин, в І півріччі 2011 року ( в порівнянні з І півріччям 2010 року) можна зробити висновок, що спостерігається тенденція до зростання їх кількості в першому півріччі 2011 року в порівнянні з першим півріччям 2010 року в три рази.
Отже, захист порушених житлових прав осіб забезпечується державою через створені правові механізми, що закладені у нормах чинного законодавства та підтверджені проаналізованою судовою практикою. Через це фізичні та юридичні особи як носії суб'єктивних житлових прав мають різноманітні можливості для їх охорони та захисту від порушень.
Голова Бершадського районного суду
Вінницької області А.І. КУЙБІДА
Вик. Ситник В.М.