Узагальнення про злочини проти життя та здоров’я в Бершадському районному суді за 2014 рік

Відповідно до ст.3 Конституції України, життя особи та її здоров’я є однією із основних цінностей держави. Життя та здоров’я в першу чергу охороняється кримінальним законом України. Саме тому розділ другий Особливої частини КК України містить усі можливі посягання на особу, її життя і здоров’я (ст.ст.115-145 КК України).

Безпосереднім об’єктом усіх злочинів проти життя та здоров’я особи є життя особи, її фізична недоторканість (здоров’я). Досить часто злочини, що закріплені в другому розділі посягають і на інші безпосередні об’єкти (додаткові) – вбивство заручника, залишення в небезпеці, порушення прав пацієнта та ряд інших. Такими додатковими безпосередніми об’єктами є воля, честь і гідність особи, її статева недоторканість, власність, громадський порядок та безпека. Ряд злочинів даного розділу як обов’язкову ознаку складу передбачають предмет злочину (розголошення лікарської таємниці, незаконне донорство, порушення встановленого законом України порядку трансплантації органів чи тканин людини та ін.) Такими предметами є: лікарська таємниця, відомості про медичний огляд на виявлення ВІЛ-інфекції, кров живої людини, органи або тканини.

В ряді випадків обов’язковою ознакою є і потерпіла особа (вбивство малолітньої дитини або вагітної жінки, залишення в небезпеці, вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, незаконне проведення аборту та ряд інших). Ними є заручник, малолітня дитина, вагітна жінка, особа, що вчинила злочин, при затриманні якої були перевищені межі, пацієнт, хвора особа та ін.)

Із об’єктивної сторони злочини проти життя та здоров’я особи сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість – злочини з матеріальним складом (вбивство, тілесні ушкодження, катування, незаконна лікувальна діяльність та ін.). Для них обов’язковими ознаками є суспільно небезпечне діяння, суспільно-небезпечний наслідок та причинний зв’язок між ними. Мають місце і злочини з формальним складом (погроза вбивством, залишення в небезпеці та ін.) Обов’язковою ознакою таких складів є вчинення лише суспільно-небезпечного діяння, незалежно від того, чи настали наслідки.

Більшість злочинів проти життя та здоров’я особи вчиняються шляхом активних дій (нанесення удару, скидання з висоти та ін.). Однак, є склади, що характеризуються бездіяльністю (ненадання допомоги особі, що перебуває у небезпечному для життя стані, невиконання обов’язків медичними або фармацевтичними працівниками та ін.).

В окремих випадках обов’язковими ознаками об’єктивної сторони також можуть бути спосіб вчинення злочину (незаконне донорство шляхом обману, вбивство з особливою жорстокістю); час вчинення злочину (умисне тяжке тілесне ушкодження під час стану афекту, вбивство матір’ю новонародженої дитини під час пологів або одразу після них); обстановка вчинення злочину (умисне вбивство в обстановці захисту).

Із суб’єктивної сторони злочинів проти життя та здоров’я особи можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність (умисне вбивство і вбивство через необережність). При цьому умисел може бути як прямий, так і непрямий. А необережність – як у виді злочинної самовпевненості, так і недбалості.

Досить часто суб’єктивна сторона може виражатись і в змішаній формі вини, коли має місце умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло за собою смерть, незаконне проведення аборту, що призвело до безпліддя, смерті чи ін.).

Інколи обов’язковими із суб’єктивної сторони можуть бути і інші ознаки. Зокрема, мотив вчинення злочину (вбивство з корисливих мотивів), мета вчинення злочину (катування з метою примусити потерпілого до вчинення певних дій проти його волі, тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого чи його близьких родичів); емоційний стан (умисне тяжке тілесне ушкодження у стані афекту).

Суб’єктом злочинів проти життя та здоров’я особи є: 1) особи з 14 років (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, умисне тяжке тілесне ушкодження); 2) особа з 16 років (доведення до самогубства, погроза вбивством, побої і мордування); спеціальний суб’єкт – мати при вбивстві власної новонародженої дитини; особа, яка перебувала обстановці захисту або уявної оборони; медичний працівник (ненадання допомоги хворому); особа, яка своїми діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан (залишення в небезпеці); особи, на яких Законом України покладено обов’язок піклуватись про інших людей (працівники швидкої медичної допомоги, рятувальних служб МНС, міліції та ін.).

Таким чином, злочини проти життя та здоров’я особи – це винні (умисні або через необережність) протиправні суспільно-небезпечні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на невід’ємні права людини, її життя і здоров’я, вчинені суб’єктом злочину.

      В 2014 році за даними статистичного звіту сформованого в системі Д-3, Бершадським районним судом Вінницької області було розглянуто 200 кримінальних справ, з яких 58 кримінальні справи про злочини проти життя та здоров’я особи, що становить 11,5% від загальної кількості розглянутих кримінальних справ.

 Аналізуючи та узагальнюючи матеріали кримінальних справ даної категорії слід зазначити, що в 2014 році Бершадським районним  судом були розглянуті кримінальні справи за ст. ст. 115, 119, 121, 122, 125 та 127 КК України, а саме 63  справи відносно 68 осіб. При цьому у звітному періоді надійшло 56 справ, а 7 перейшло у залишку із 2013 року.

 Станом на 31.12.2014 року із вказаної кількості розглянуто 58 справ та 5 перейшли у залишку на 2015 рік.

З 58 розглянутих справ  по 9 судом було затверджено угоди про примирення між підозрюваним та потерпілим, провадження по 15 справам закрито у зв’язку з відмовою потерпілої особи від обвинувачення, у 13 справах осіб визнано винними та призначено покарання у виді штрафу, у 4 випадках як вид покарання застосовано громадські роботи, в 1 випадку особу звільнено від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності, 2 осіб звільнено від покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році», в 1 випадку застосовано покарання у виді виправних робіт з відрахуванням 10 % заробітку в дохід держави, 4 осіб засуджено до позбавлення волі та застосовано іспитовий строк, 2 осіб засуджено до обмеження волі та, відповідно до ст. 75 КК України застосовано іспитовий строк, 3 осіб позбавлено волі на строк понад 5 років, та до однієї особи застосовано примусові заходи медичного характеру.

Із вказаних справ найбільша кількість була про обвинувачення у вчинення злочину, передбаченого ст. 125 КК України, а саме 40 справ.

Окремо, вважаємо за необхідне висвітлити  вирок в одному кримінальному провадженні. Так, у даному кримінальному провадженні обвинувачувалось дві особи: за  ч.1 ст.152, ч.2 ст. 153, ч. 1 ст. 127, ч.1 ст. 146 КК України  та     за  ч.2 ст. 125 КК України. Ухвалою суду від 22.08.2014 року  кримінальне провадження по обвинуваченню однієї особи  в частині  ст. 152 ч.1 КК України та по обвинуваченню другої особи за  ст. 125 ч.2 КК України - закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. Вироком суду від 09.09.2014 року затверджено угоду про примирення, за умовами якої одного визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 146, ч.1 ст. 127 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання: за ст. 153 ч.1 КК України у виді  двох років позбавлення волі; за ст. 146 ч.1 КК України  у виді одного року позбавлення волі; за ст.  127 ч.1 КК України у виді  двох років позбавлення волі; на  підставі  ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання  йому, шляхом поглинання  менш суворого покарання  більш суворим покаранням , визначити  у виді  двох років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України  - звільнити від відбування  призначеного покарання  з іспитовим строком один рік. У даній справі враховуючи те, що сторони уклали угоду про примирення проблем при визначенні оціночних понять у розрізі кваліфікації дій за ч. 1 ст. 127 КК України не виникало, крім того з описової частини вироку вбачається наявність усіх трьох складових, а саме: сильний фізичний біль, фізичне страждання та моральне страждання.

Із 58 справ вищеописаної категорії у 8 випадках рішення суду було оскаржено в апеляційній інстанції. З 8 оскаржених судових рішень 3 залишено без змін, в 1 випадку відмовлено у відкритті провадження судом апеляційної інстанції, 1 вирок скасовано частково, в 1 випадку вирок скасовано та ухвалено новий, а у 2 випадках вирок суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Детальніше вважаємо за необхідне зупинитись на судових рішення, які були повністю чи частково скасовані судом апеляційної інстанції.

Так, вироком суду у кримінальній справі одну особу було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до 1500 грн. штрафу, другу  за ч. 2 ст. 125КК України - до 1200 грн. штрафу, третю - за ч. 1 ст. 122 КК України – до 1 року 6 місяців обмеження волі з іспитовим строком 1 рік з випробуванням.  Розглянувши апеляційні скарги прокурора та потерпілого, Апеляційний суд Вінницької області, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання двох та своїм вироком призначив першому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 3 місяців арешту та на підставі ст.71,72 КК України  призначив покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, а другому за ч. 2 ст. 125 КК України – 45 діб арешту, вказавши, що попередній вирок по ньому та даний вирок виконувати самостійно.  Даний вирок Апеляційного суду Вінницької області було залишено без змін ухвалою суду касаційної інстанції. У описаній справі вирок Бершадського районного суду було частково скасовано з підстав м’якості обраного покарання та у зв’язку з допущеними порушеннями при призначення покарання, яке полягає у тому, що засудженим слід було визначити покарання з врахуванням попередніх вироків, що судом першої інстанції було упущено.

Так само судом апеляційної інстанції було скасовано вирок Бершадського районного суду Вінницької області, яким дії особи було  перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на  ч. 1 ст. 121 КК України, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч .1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі. Підставою для скасування вироку Апеляційний суд Вінницької області вказав те, що суд першої інстанції немотивовано перекваліфікував дії обвинуваченого, вказавши, що він повинен нести відповідальність за наслідки своїх дій, оскільки з матеріалів справи вбачалось, що потерпіла дійсно від пострілу, який він вчинив могла померти, а тому враховуючи те, що потерпіла не померла замах на вбивство вважається закінченим, так як смерть не настала з причин, що не залежали від особи.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області особу визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки з випробуванням. Даний вирок Апеляційним судом на підставі апеляційної скарги прокурора та потерпілого було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Підставами для скасування у даному випадку стала неповнота судового розгляду, наявність порушень вимог кримінально- процесуального законодавства та недостатність мотивування призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Детальніше описати дану справу не є можливим, так як в даний час з Бершадського районного суду її направлено на розгляд до іншого суду.

Особу  вироком Бершадського районного суду Вінницької області визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Даний вирок судом апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд з тих підстав, що під час судового розгляду судом було допущено порушення норм кримінального процесуального закону, що виразилось у тому, що  журнал судового засідання е відповідає вимогам ч.1 ст. 108 КПК України.

Ухвалою Бершадського районного суду було застосовано до Особи  примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим режимом нагляду. Дану ухвалу судом апеляційної інстанції залишено без змін, однак в подальшому було подано касаційну скаргу, результати розгляду якої на даний час суду не відомі. Отже проводити детальний аналіз вказаної ухвали на даний час вважаємо передчасно.

Ураховуючи вищевказане, вважаємо, що порушення норм кримінально процесуального права Бершадським районним судом Вінницької області під час розгляду кримінальних справ  про злочини проти життя та здоров’я особи є поодинокими випадками та скоріше виключенням із правил, що вказує статистика скасованих судових рішень у справах даної категорії. Щодо проблем кваліфікації, то з 58 справ проблеми у кваліфікації вчиненого злочину постали лише в одній справі, яка вище проаналізована у даному узагальненні, а тому як у же вказувалось не є системністю, а лише виключенням із правил.

Виходячи із наведеного можна зазначити, що при судовому розгляді кримінальних  справ про злочини проти життя та здоров’я, з метою всебічного дослідження зібраних по справах матеріалів та винесення обґрунтованого рішення, судом ретельно перевірялися всі фактичні обставини справи, направленість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій підсудних, був встановлений причинний зв’язок між діями підсудних та настанням середньої тяжкості та тяжкими тілесними ушкодженнями, що настали.

 При призначенні покарання за вчинення злочинів проти життя та здоров’я суд керувався закріпленими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст. 65 КК України. При призначенні покарання враховувався характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання. Крім того, Бершадським районним судом було забезпечено виконання основного завдання кримінального процесу із забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб за вчинений злочин винні понесли справедливе покарання.

Новелою КПК України 2012 року стало кримінальне провадження на підставі угод (Глава 35). Даний вид провадження виправдав себе, на нашу думку, в повній мірі, що відображено у судовій статистиці за 2013-2014 роки. Однак, в процесі розгляду кримінальних проваджень на підставі угод суд зіштовхнувся і з рядом недоліків. Зокрема, вирок на підставі угод повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків (ч.2 ст. 475 КПК України), однак суд не може в повній мірі відобразити  елементи  вироку. Так, в угоді не прописується наявність речових доказів у справі, місце їх зберігання витрати по кримінальному провадженні, тощо. Дані обставини є суттєвими, оскільки суд, розглядаючи кримінальні провадження на підставі угод не досліджує доказів, а тому не бачить процесуальних документів прийнятих під час досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, вважаємо, що доцільно було б внести зміни у ст. 291 КПК України, зазначивши, що обвинувальний акт повинен містити окрім вказаних реквізитів також характеризуючи дані на особу, яка підозрюється у вчиненні злочину розширені відомості про судимість з даними про її погашення чи відбуття, а також дані про наявність речових доказів, місце їх розташування та відомості про запобіжні заходи із зазначенням чи вони діють, чи строк їх застосування закінчено із зазначенням дат.

Також  доцільно було б доповнити КПК нормами, які б зобов’язували сторони при укладенні угод та визначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України, зазначати також обмеження та обов’язки визначені ст. 76 цього ж кодексу з метою недопущення випадків виходу за межу умов угоди при розгляді кримінальних проваджень описаної категорії. А також, дані, наведені у попередньому абзаці, які використовуються при ухваленні вироку.

Суддя Бершадського районного суду

Вінницької області                                                     Хмель Р.В.

            Вик. Натальчук О.А. 2-28-66