Узагальнення про поновлення на роботі

      Бершадським районним судом  Вінницької області  з метою вивчення  судової практики  застосування судами законодавства, яке регулює поновлення працівника на роботі проведено узагальнення.

     Протягом 2014 року в провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебувало 5 справ  про поновлення працівника на роботі. Протягом звітного періоду було розглянуто 4 справи даної категорії, з них: в 3 справах ухвалено рішення про задоволення позову, 1 позов залишено без розгляду .

   Суддями Бершадського районного суду Вінницької області справи за позовами громадян про поновлення на роботі розглядаються  й вирішуються  у повній відповідності з нормами Кодексу законів про працю України та Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами та доповненнями.

   Підставами для задоволення позовів стали встановлення судом обставин, що свідчать про незаконність підстав для звільнення і недотримання встановленого порядку звільнення та доведеність обставин, на які посилається позивач, як на підтвердження порушення його трудових прав.

   Судді Бершадського районного суду розглядаючи трудові спори,  пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, з’ясовували, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація,реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

     Так було задоволено позов Т. до публічного акціонерного товариства «Бершадьмолоко» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Згідно позовної заяви позивача було звільнено з роботи у зв’язку з скороченням штату працівників відповідно  до п.1 ст. 40 КЗпП України. При ухваленні рішення про задоволення позову суд визнав доведеним, що відповідачем при звільнення Т. не дотриманні норми трудового законодавства, а саме ст.. 42 ч.2 п.п.2,3,5 КЗпП України, переважне право позивача на залишення на роботі не враховане, а тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача є незаконним, а тому він підлягає поновленню на роботі. При ухваленні даного рішення позивачеві було відмовлено в частині стягнення середнього заробітку з огляду на те, що відповідно до витягу з наказу № 285 від 03.07.2014 року про звільнення з роботи позивача йому була виплачена вихідна  допомога  в розмірі  середньомісячної заробітної плати. Відповідно  до наказу № 327 «Л» від 31.07.2014 року Т. поновлений на роботі, з 03.07.2014 року , йому проведено перерахунок  заробітної плати за липень місяць 2014 року, тому заробітку  за час вимушеного прогулу він не втратив.

  У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судді з'ясовували, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи  могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

   За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

   У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності  до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

   Так, позов Г. до дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та філії "Бершадський райавтодор" дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про скасування дисциплінарних стягнень та про поновлення на роботі і стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу було задоволено. Згідно позовної заяви, позивача було звільнено згідно п.3 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання трудових обов’язків. Однак під час судового розгляду суд прийшов до висновку про скасування наказів про оголошення доган Г. за неналежне ставлення до своїх службових обов’язків. Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку про доведеність порушення прав позивача при звільненні з вини відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП Україн, при винесенні рішення про поновлення на роботі було прийнято рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду.

   При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП судді виходили з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом  визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів  відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

   Позов С. до Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області  про визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що Розпорядження про звільнення С. було винесено з суттєвими порушеннями трудового законодавства та інструкції з діловодства, а звільнення С. відбулося з порушенням п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із чим він підлягає поновленню на роботі. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП Україн , при винесенні  рішення про поновлення на роботі було прийнято рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

  За результатами розгляду справ даної категорії на користь позивачів стягнуто 23957,81 грн. заробітної плати та 10 000 грн. моральної шкоди.

   Із загальної кількості розглянутих справ, про поновлення на роботі до суду апеляційної інстанції було оскаржено 2 рішення, за результатами апеляційного перегляду 1 рішення залишено без змін, а 1 справа на даний час знаходиться на розгляді. 

Слід зазначити, що проблемних та спірних питань під час розгляду справ вказаної категорії у суддів Бершадського районного суду Вінницької області не виникало.

Суддя  Бершадського районного суду

Вінницької області                                                                            Жарун А.П.

 Петрик В.В.