Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Недоговірні зобов'язання - це зобов'язання, які виникають за відсутності укладеного між сторонами договору, відповідно до певних юридичних фактів. Ці зобов'язання можуть виникати як із неправомірних дій (заподіяння шкоди), так і правомірних (публічна обіцянка винагороди тощо).
Правове регулювання недоговірних зобов’язань здійснюється підрозділом 2 розділу 3 ЦКУ.
Відмінність недоговірних зобов’язань від договірних полягає у наступному:
1. договірні зобов’язання виникають у разі укладення цивільно-правового договору, а не договірні – в тому разі, якщо суб’єкти не перебували в договірних відносинах;
2. договірні зобов’язання завжди існують між сторонами, а не договірні – це завжди новий юридичний обов’язок. У деліктних зобов’язаннях він покладається на правопорушника замість невиконаного;
3. договірні зобов’язання є відносними, а не договірні виникають з порушення абсолютних прав;
4. договірні зобов’язання регулюються як імперативними, так і диспозитивними нормами, а не договірні – суто імперативними;
5. у разі порушення договірного зобов’язання відповідальність можлива як у формі відшкодування збитків, так і у формі сплати неустойки, а не договірного зобов’язання – лише у формі відшкодування збитків;
6. у договірних зобов’язаннях на розмір відповідальності впливає вина кредитора, а для зобов’язань із відшкодування шкоди має значення лише умисел і груба необережність потерпілого та матеріальний стан заподіювача шкоди – фізичної особи.
Цивільний кодекс України виділяє такі види недоговірних зобов’язань :
1. зобов’язання із публічної обіцянки винагороди;
2. зобов’язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення;
3. зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;
4. зобов’язання із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
5. зобов’язання із відшкодування шкоди;
6. зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Протягом 2014 року впровадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебувало 55 цивільних справ за спорами, що виникають із недоговірних зобов’язань, з яких 11 справ перейшло залишком з 2013 року , 44 справи надійшло у звітному періоді. Протягом звітного періоду було розглянуто 47 справ , з них :
- із ухваленням рішення - 42 (з них із задоволенням позову 41, заочних рішень 4 );
- із закриттям провадження – 2;
- із залишенням заяви без розгляду – 3;
На кінець звітного періоду залишок нерозглянутих справ складав 8, по 3 провадження було зупинено.
Всі справи зі спорів, що виникали із недоговірних зобов’язань, які знаходилися в провадженні Бершадського районного суду Вінницької області протягом 2014 року це спори про відшкодування шкоди.
Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є:
- наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов’язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий;
- протиправність дій того, хто завдав шкоду. За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності);
- причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов’язань необхідний безпосередній причинний зв'язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат;
- вина, того, хто завдав шкоду. При цьому закон виходить із презумпції вини того, хто завдав шкоди. Якщо потерпілий довів наявність шкоди, то той, хто завдав її, повинен довести відсутність своєї вини.
У свою чергу, ст. 1167 ЦК України містить загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду – згідно з ч. 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14.08.2014 року позов прокурора Бершадського району в інтересах держави в особі управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області до М. про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу задоволено повністю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до М. про стягнення 2288 грн. збитків, заподіяних внаслідок незаконного вилову риби, посилаючись на те, що останній здійснював вилов риби забороненими знаряддями лову – «хваткою» в р. Дохна в районі с. Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області, чим порушив п.3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1992 року та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ».
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що М. у порушення п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства» та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» здійснив вилов риби забороненими знаряддями лову – «хваткою», в результаті чого, заподіяв рибним запасам збитку в сумі 2288 грн., що підлягає відшкодуванню.
Відповідно положень ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями, підлягає відшкодуванню в повному об’ємі особою, яка її завдала.
Таким чином, суд дійшов до правильного висновку про покладення на відповідача примусового обов'язку повного відшкодування майнової шкоди за порушення п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства» та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» здійсненням вилову риби заборонними знаряддями лову – хваткою» та вірно визначився з обчисленням розміру шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину.
Велику роль у боротьбі зі злочинністю відіграють ефективні способи цивільно-правового відшкодування шкоди, якої завдано внаслідок злочину. Насамперед, шкода, якої завдано внаслідок злочину, так званий кримінально-правовий або злочинний делікт, має істотну специфіку в умовах настання цивільно-правової відповідальності.
Протиправне діяння цього деліктного зобов'язання має бути не просто діянням, що порушує норми права чи суперечить їм, а саме злочином, тобто передбаченим КК України суспільно небезпечним винним діянням (дією або бездіяльністю), яке вчинено суб'єктом злочину. Для того, щоб встановити, чи є конкретне протиправне діяння злочином, має бути обвинувальний вирок суду, який вступив у силу.
Специфічність кримінально-правового делікту полягає також і в процесуальному порядку відшкодування шкоди, що завдано злочином. Зокрема, цю шкоду може бути відшкодовано як шляхом подання цивільного позову в кримінальному процесі, так і шляхом подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок по кримінальній справі вступив у законну силу.
Окрім того, держава, виконуючи свої публічні функції, покладає на себе обов'язок відшкодувати майнову шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, згідно з п. 1 ст. 1177 ЦК, у разі, якщо:
• не встановлено особу, яка вчинила злочин;
• якщо особа, яка вчинила злочин є неплатоспроможною.
Надання матеріальної допомоги державою потерпілим від злочину є життєво необхідним, оскільки держава взяла на себе турботу про підтримання правопорядку та гарантування безпеки всіх членів суспільства. Відповідно до ст. 3 Конституції України, «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У разі відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину державою, остання згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги до винної особи у вчиненні злочину. Таким чином, суми, виплачені потерпілому повертаються до державного бюджету у вигляді відрахувань від заробітку засудженого, вартості конфіскованого в нього майна тощо. Держава виступає в якості гаранта відновлення майнових прав потерпілого.
В ході вивчення практики розгляду справ, встановлено, що Бершадським районним судом Вінницької області при вирішенні спорів про відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, правильно і з додержанням вимог діючого законодавства розглянуто вказану категорію справ.
Так, рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 04.09.2014 частково задоволені позовні вимоги М. до Ч. та стягнуто з Ч. на користь позивача в якості відшкодування майнової шкоди 39751,04 грн. та в якості відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. У задоволенні решти частини позову відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2013 року біля 18 год. в с. Флорино Бершадського району Вінницької області по вул. Зеленогайській поряд з будинком № 118 Ч. умисно наніс удар в обличчя М. Внаслідок нанесеного удару М. втратив свідомість та був госпіталізований в реанімаційне відділення Бершадської ЦРЛ, де 19.09.2013 року помер. Вироком Бершадського районного суду Вінницької області Чорнобая В.С. було визнано винним у вчиненні злочину , передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та звільнено від призначеного судом покарання відповідно до ст. 1 п."а" Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року. Позивачка М. в даному кримінальному провадженні була визнана потерпілою.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позивачем доведено факт спричинення їй матеріальної шкоди ( витрати понесенні з лікування та похованням чоловіка) та моральної шкоди від протиправної поведінки відповідача. Тому, з урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачці моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості суд вважав необхідним відшкодувати моральну шкоду потерпілій М. у розмірі 20 000 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за заподіяну моральну шкоду внаслідок вчинення злочину.
У процесі судового розгляду цивільних справ можуть виникати обставини суб’єктивного і об’єктивного характеру, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення в першому судовому засіданні або роблять неможливим його постановлення взагалі у даній справі.
Закінчення провадження без постановлення судового рішення настає в результаті закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду.
Так, позивачі К.С. та К.М. звернулися до суду з позовом до К.С., К.В., відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову, К.С. та К.М. зазначили, що 3.12.2012 року відповідач К.С.24.08.1986 року народження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія та його не отримував взагалі, за згодою свого батька К. В. керував автомобілем ВАЗ - 2101 д.н.з. Ж 2027 АА та близько 16-30 год. в с. Війтівка на перехресті вулиць Леніна - Сонячна - Вишнева здійснив зіткнення із автомобілем «Пежо - 405 », яким керував К. О., а пасажиром автомобіля була його дружина – К.М..
В наслідок вчинення ДТП К.С. спричинив пошкодження вже вказаного автомобіля, яким користувались позивачі "Пежо -405" державний реєстраційний номер АВ 3973АА. В результаті вказаних обставин К.М. було заподіяно тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та значну матеріальну шкоду в розмірі 31 448 грн. Страхова компанія позивачам сплатила компенсацію за пошкоджений автомобіль у сумі -7189 грн. 87 коп., а решта суми - 24 258 грн. 75 коп. залишилась не відшкодована, тому позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 24 258 грн. 75 коп. за пошкоджений транспортний засіб, 2542, 73 грн. за лікування К.М. в тому числі з транспортними витратами 763,52 грн., моральну шкоду завдану позивачам в розмірі 5 000 грн. кожному та судові витрати по справі.
До початку розгляду справи по суті на адресу суду сторони надали підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.
Ухвалою Бершадського районного суду від 25.02.2014 року провадження у справі було закрито, у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди і визнанням судом даної угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, мирова угода, укладена сторонами не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси осіб, вчинена в інтересах обох сторін. Крім того сторонам було роз»яснино наслідки закриття провадження у справі .
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України окремою підставою залишення заяви без розгляду може бути подача позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Тому суд зобов’язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Так, у провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом прокурора Бершадського району до З. про відшкодування шкоди спричиненої злочином.
Прокурор Бершадського району подав до суду заяву, у якій просив залишити його позов без розгляду у зв’язку з повним відшкодуванням відповідачем завданої шкоди.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд залишає заяву без розгляду у випадку, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважав за необхідне залишити позовну заяву прокурора Бершадського району до З. про відшкодування шкоди спричиненої злочином без розгляду.
Таким чином, узагальнення показало, що при розгляді спорів про не договірні зобов’язання проблемних питань не виникає. Судом надається належна оцінка зібраним по справі доказам, рішення ухвалюються, виходячи з доводів і заперечень сторін, з урахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Вик. помічник судді Петрик В.В.
_03_03.png)
