Узагальнення судової практики щодо вирішення майнових спорів між подружжям (колишнім подружжям), а також жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі...

Справи про поділ майна подружжя відносяться до категорії спорів, які виникають із сімейних правовідносин. Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Головним значенням поділу майна, що є у спільній сумісній власності, є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦК).

При поділі кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному майні. З цього слідує, що необхідною умовою здійснення поділу є попереднє визначення часток за домовленістю співвласників або в судовому порядку. Якщо майно не може бути поділено між співвласниками у натурі пропорційно до розмірів їхніх часток, особа, яка отримала майно, вартість якого є меншою, ніж вартість частки у спільному майні, має право на компенсацію недоодержаного. Можлива і ситуація, при якій один або кілька з учасників спільної сумісної власності при поділі взагалі не отримують майно у натурі, а мають взамін цього право на грошову або іншу матеріальну компенсацію, розмір та форма якої визначається судом.

Особливості поділу спільного сумісного майна між подружжям визначені ст. 71 СК України. Зокрема, слід звернути увагу на наступні з них:

1) навіть у випадку існування між подружжям спору суд має враховувати домовленості сторін, що стосуються деяких аспектів поділу майна, а саме домовленістю сторін може бути визначена юридична доля неподільного майна інакше, ніж у вигляді надходження його у власність одного з подружжя (ч. 2 ст. 71 СК). Оскільки таке майно після поділу не може надалі бути об'єктом спільної власності подружжя, слід припустити, що мається на увазі оплатна реалізація такого майна подружжям з наступним поділом виручених від неї грошових коштів;

 2) при проведенні поділу суд враховує не лише інтереси сторін спору - чоловіка та дружини - але й дітей (ч. 1 ст. 71 СК України);

 3) речі професійних занять в межах частки у спільній власності присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у професійній діяльності (ч. 3 ст. 71 СК України);

4) якщо одержання майна у натурі неможливе, чоловік (дружина) згідно ч. 4, 5 ст. 71 СК одержують право на компенсацію, яка може бути виплачена не в будь-якій матеріальній, а лише в грошовій формі (порівн. з ч. 2 ст. 364 ЦК України);

 5) присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільній власності допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України). Слід зауважити, що ЦК України таких випадків не передбачає. Більше того, у абзаці другому ч. 2 ст. 364 ЦК підкреслюється, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою;

6) присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України). При проведенні поділу спільного майна подружжя судом мають бути враховані також положення ч. 6, 7 ст. 57 СК України.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється у три етапи:

1) визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У питанні про юридичну долю вкладу до статутного фонду господарського товариства Верховний Суд України відзначає, що той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів, якщо вклад зроблено за рахунок спільного майна подружжя та в інтересах сім'ї (абзац другий пункту 28 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").

2) визначення частки у спільному майні;

3) передання у власність за договором або присудження конкретного майна кожному з подружжя.

При проведенні поділу суд враховує не лише інтереси сторін спору - чоловіка та дружини - але й дітей (абзац другий ч. 1 ст. 71 СК). При цьому ВСУ відзначив, що "інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток" (абзац п'ятий пункту 30 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").

При здійсненні поділу речей, неподільних за своєю природою, слід враховувати положення, викладені у пункті 14 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7, якими встановлено, що квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов (пункт 6 розділу X Правових позицій Верховного Суду України від 26 грудня 2007 р. N 6-3/2007).

Аналіз статистичних даних:

Згідно статистичної інформації в період з 01 січня по 31 грудня 2014 року у Бершадському районному судіВінницької області перебувало на розгляді 18 справ про поділ майна подружжя, з яких:

4 – заяви було повернуто;

    З даної категорії справ розглянуто 14 справ, із них:

2 – залишено без розгляду;

5 – задоволено;

7 – справ провадження закрито у зв’язку з укладенням мирової угоди;

За цей же період 2015 року у Бершадському районному суді Вінницької області перебувало на розгляді 6справ про поділ майна подружжя, з яких:

1– задоволено;

5– справ провадження закрито у зв’язку з укладенням мирової угоди;

Протягом 2014 року до Апеляційного суду Вінницької області було оскаржено 2 рішення Бершадського районного суду у справах щодо майнових спорів між подружжям. З них 2 справи, в яких винесено рішення про задоволення позовних вимог, скасовано та ухвалено нові.

Протягом 2015 року до Апеляційного суду Вінницької області було оскаржено 1 рішення у справах щодо майнових спорів між подружжям, апеляційна скарга ухвалою повернута позивачу.

                                                   Висновки:

За результатами даного узагальнення встановлено, що протягом 2014 року на розгляді в Бершадському районному суді перебувало 18 справ про поділ спільного майна подружжя, які до кінця звітного періоду були розглянуті. З яких 5 справ задоволено, в тому числі частково, 7 справи затверджені мировими угодами та закриті, 2 справи залишені без розгляду, 4 позовних заяви повернуто.

В 2015 році загальний показник справ, які перебували на розгляді склав 6 справ. Протягом 2014-2015 років спостерігається зменшення об’єму надходження справ по даній категорії.  В більшості випадків виносилися ухвали про затвердження мирових угод. Тобто сторони шляхом взаємних поступок добровільно врегульовували спір.

Спори щодо неподільних речей, про поділ майна між подружжям у випадках, коли один із них (або обидва) - фізична особа - підприємець та відмінності такого поділу від поділу майна між подружжям, де чоловік або дружина (або обидва) - учасник господарського товариства, про поділ майна за шлюбним договором та про поділ майна між-чоловіком і жінкою, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, про поділ майнових прав, у тому числі на новозбудоване майно та недобудоване майно, щодо підсудності спорів про поділ майна, у тому числі нерухомого, щодо визначення початку перебігу строків позовної давності для пред'явлення позову про поділ майна, у тому числі після розлучення (розірвання шлюбу та припинення фактичних шлюбних відносин); про визначення частки дружини, чоловіка у спільній сумісній власності; про виділ своєї частки з майна, що належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності в натурі; про визначення порядку користування спільним майном, а також роздільним майном кожного з подружжя; про визнання недійсними договорів щодо розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у тому числі спадкового договору, договору довічного утримання; про визнання недійсним шлюбного договору або окремих його положень; а також спорів з приводу договору, укладеного між подружжям, про надання утримання одному з них або про його припинення Бершадським районним судом протягом 2014 -2015 років не розглядалися.

Додаток: таблиці на 2х арк.

Суддя                                                                                             Губко В. І.

Вик. Помічник судді    Даніленко Є.К.

                                                                                                                                                                                            Таблиця 2

Дані

щодо перегляду рішень Бершадського районного суду за апеляційними скаргами в цивільних справах

з приводу майнових спорів між подружжям (колишнім подружжям), а також жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю,

але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі у 2014–2015 рр.

Таблиця 2

Дані

щодо розгляду Бершадським  районним судом майнових спорів між подружжям (колишнім подружжям),

а також жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю,

але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі у 2014– 2015 рр.