УЗАГАЛЬНЕННЯ РОЗГЛЯДУ БЕРШАДСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ СПОРІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПРОТЯГОМ 2015 РОКУ

 Інтереси роботодавця і найманого працівника не завжди збігаються, і, природно, зіткнення цих інтересів можливе на будь-якій стадії трудових правовідносин, що, своєю чергою, призводить до виникнення розбіжностей. І тоді сторони намагаються урегулювати ці розбіжності завдяки переговорам або через органи, спеціально створені для цього державою. Розбіжності, що виникають між суб’єктами трудового права з приводу встановлених умов праці або укладеного чи припиненого трудового договору, а також застосовуваних норм трудового законодавства прийнято називати трудовими спорами.

            Так, загальний досудовий порядок вирішення індивідуальних трудових спорів  встановлений главою ХV Кодексу законів про працю України. Для окремих категорій працівників встановлено спеціальний порядок, особливості якого визначаються законами України «Про прокуратуру»,  «Про державну службу», тощо.

            Водночас, Конституція України гарантує людині і громадянину захист її прав і свобод судом. Тому, не зважаючи на те, що КЗпП передбачає досудовий порядок вирішення індивідуальних трудових спорів, працівник сам може обрати судовий порядок вирішення спору, що передбачений Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.   

        Протягом 2015 року Бершадським районним судом Вінницької області було розглянуто 12 цивільних справ щодо спорів, які виникають з трудових правовідносин, що становить 1,2 % від загальної кількості цивільних справ, які були розглянуті у 2015 році. Ще 4 справи з 16, які надійшли на розгляд за вказаний період, залишились у залишку на 2016 рік.

З них:

  Одним із основних видів трудових спорів, що розглядаються судами, є спори про поновлення на роботі. Працівники, звільнені з роботи, незалежно від підстав припинення трудового договору, або переведені на іншу роботу, якщо вони вважають таке звільнення або переведення незаконним, мають право звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП поновленню на роботі піддягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу.

У двох справах даної категорії суд задовольнив позовні вимоги позивачів в частині поновлення на роботі на тій підставі, що при проведенні звільнення було виявлено порушення норм  КЗпП України. У задоволенні одного позову було відмовлено на тій підставі, що позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату із дотриманням вимог законодавства та з виплатою  заробітної плати за відпрацьований період.

 Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільнених працівників судом було допущено до негайного виконання.

            Найчисельнішою категорією трудових спорів, що надійшли в 2015 році до провадження Бершадського районного суду  Вінницької області були спори щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

            ЦПК України передбачає дві форми стягнення заборгованості по заробітній платі  - в порядку наказного або позовного провадження.

            Протягом періоду, що аналізується, позивачі звертались до суду із вказаними вимогами лише в порядку позовного провадження.

            При розгляді цивільних справ, позовні вимоги у яких стосувались стягнення невиплаченої працівникові заробітної плати судді керувались відповідними положеннями КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

            Відповідно до положень ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

            Як докази щодо наявності заборгованості із виплати заробітної плати та її розміру суд приймав до уваги відповідні довідки підприємств, установ, організацій, де працював найманий працівник.

            Частина 1 статті 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судді керувались Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

        Стаття 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

             У справі за позовом Особи_1 до ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні працівника та, середнього заробітку за час затримки розрахунку,  суд задовольнив позовні вимоги частково,  а саме стягнув лише суму  компенсації за невикористану відпустку, яку повинні були виплатити при звільненні. В решті позовних вимог було відмовлено, оскільки відповідно до положень п.25  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року непроведення розрахунку  з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі,  наступного дня  після  його звернення  з  вимогою  про розрахунок є підставою для застосування відповідальності,  передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення  зазначених  виплат  незалежно  від   тривалості

затримки розрахунку.

     Дане рішення було залишено без змін Апеляційним судом Вінницької області та не оскаржувалось у касаційному порядку.

        Варто зазначити що з 6 справ даної категорії 4 було пред’явлені до одного і того ж підприємства та містили ідентичні позовні вимоги. При цьому 3 позови було залишено без розгляду, а по 1 справу було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог частково. Так на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, недоотриману заробітну плату за певний період та зобов’язано внести зміни до запису в трудовій  книжці. Крім того у даній справі було задоволено позовні вимоги про стягнення 1000 грн. моральної шкоди ( дане рішення сторонами не оскаржувалось).

      При розгляді питання про стягнення моральної шкоди, суд керувався статтею 237-1 Кодексу законів про працю України, де вказано, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

            Отже, для відшкодування моральної шкоди працівнику, повинен бути наявний факт порушення його законних прав. До такого факту належить будь-яке суб'єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність. Підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, є моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, необхідні додаткові зусилля для організації життя працівника.

        Також, суд враховував доведеність позивачем факту заподіяння моральної шкоди, характер та обсяг моральних страждань, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

          Серед інших трудових спорів, що перебували в провадженні Бершадського районного суду суду були: 1 справа про  скасування наказу про накладення матеріальної відповідальності, 1 справа за позовом трудового колективу про призначення нового працівника (залишено без розгляду) та 1 справа про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.               Особа_2 звернулась із позовом до виконавчої  дирекції Вінницького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про скасування наказу про накладення матеріальної відповідальності. За результатами досліджених доказів суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Так рішенням суду було скасовано наказ виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині зобов'язання Особи 2 організувати та забезпечити виконання п.1.2 наказу Виконавчої дирекції Фонду від 03.12.2014 №402-ОС "Про результати комплексної ревізії робочих органів Вінницького обласного відділення Фонду" в частині відшкодування неправомірних витрат за статтею "Оплата транспортних послуг на утримання транспортних засобів".

     Судом апеляційної інстанції дане рішення було скасовано у зв’язку з тим, що вищеописаним наказом не було порушено жодного права позивача, а звернення його до суду з даним позовом було лише намаганням уникнути відповідальності в майбутньому.

        Особа -3 звернулась до суду з позовом до Вінницького обласного бюро судово - медичної експертизи та виконуючого обов'язки начальника Вінницького обласного бюро судово - медичної експертизи Особи -4, про визнання неправомірним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Задовольняючи даний позов суд виходив з того, що зміст даного наказу носить загальний характер та не містить посилання на конкретний дисциплінарний проступок, за який на нього накладено стягнення, на норму КЗпП України, на підставі якої він оформлений.

     Такої ж думки дійшла колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області, яка своєю ухвалою залишила даний позов без змін.

       За результатами проведення даного узагальнення встановлено, що в цілому суддями Бершадського районного суду Вінницької області при вирішення справ, що виникають з трудових правовідносин дотримано норм матеріального та процесуального права та широко використано практику розгляду справ даної категорії

    Причини скасування вищеописаних рішень,  взято до уваги та у 2016 році  буде використано у роботі.

Суддя Бершадського районного суду                   

 Вінницької області                                                        Хмель Р.В.

Виконавець: Натальчук О.А.