УЗАГАЛЬНЕННЯ про практику розгляду судом кримінальних проваджень щодо неповнолітніх за 2016 рік

Злочинність неповнолітніх завжди була і залишається гострою актуальною правовою та суспільною проблемою, розглядаючи яку необхідно виділити сукупність обставин і факторів, що сприяють підвищенню її рівня. Неабияку роль відіграє сім’я, в якій виховується майбутній правопорушник (злочинець), а також активна профілактична та попереджувальна робота. Негативно впливає на підлітків відсутність контролю з боку суспільства (серед неповнолітніх спостерігається незайнятість, не всі з них відвідують навчальні заклади), алкоголізм і наркоманія серед однолітків тощо.

Найбільш ефективним методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй, що є пріоритетним завданням правоохоронної та правозахисної систем держави.

Неабияке значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах (провадженнях).

29 листопада 1985 року Україною було підписано договір, за яким вона взяла на себе обов’язок виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила). Стаття 2.1 зазначених Правил наголошує на необхідності неупередженості їх застосування.

В іншому важливому міжнародному документі – Конвенції про права дитини, прийнятій 44 сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 році та ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція ООН), міститься гуманне положення щодо застосування до неповнолітнього запобіжних заходів. Відповідно до статті 37 Конвенції арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно із законом та використовується лише як крайня міра і протягом якомога коротшого відповідного періоду часу.

Здійснюючи правосуддя стосовно неповнолітніх, судді мають неухильно дотримуватись норм міжнародно-правових актів, національного законодавства, зокрема кримінального та кримінального процесуального законодавства з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України прав і свобод неповнолітнього підсудного.

Відповідно до плану роботи Бершадського районного суду Вінницької області суддею Гуцолом В.І. проведено аналіз судової практики здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх за 2016 рік.

Згідно із статистичними даними за 2016 рік в провадженні Бершадського районного суду Вінницької області всього перебувало 237 кримінальних проваджень, з них 7 кримінальних провадження про злочини, вчинені неповнолітніми.

Відсоток кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, щодо загальної кількості справ, які перебували у провадженні суду у 2016 році, становить відповідно 2,95 %.

Таким чином у Бершадському районному суді Вінницької області всього перебувало 7 кримінальних проваджень, 6 з яких надійшло у 2016 році, 1 провадження – залишок на початок 2016 року. Зазначені 7 кримінальних проваджень здійснювались відносно 12 неповнолітніх осіб. З них 6 кримінальних проваджень розглянуто, з яких 5 – з постановленням вироку (2 кримінальних провадження з затвердженням угоди про примирення та 1 провадження з затвердженням угоди про визнання винуватості). 1 кримінальне провадження повернуто прокурору, 1 – у залишку.

Згідно з ч. 10 ст. 31 КПК судове провадження стосовно неповнолітньої особи та щодо декількох осіб, одна з яких є неповнолітньою, здійснюється виключно суддями, уповноваженими зборами суддів відповідних судів у порядку ст. 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Станом на 2016 рік в Бершадському районному суді Вінницької області повноваження щодо розгляду кримінальних справ відносно неповнолітніх було покладено на суддів: Гуцола В.І., Жаруна А.П., Куйбіду А.І.

Судове провадження щодо 6 кримінальних проваджень здійснювалось суддею Гуцолом В.І. та 1 кримінальне провадження суддею Жаруном А.П.

Тривалість часу розгляду кримінальних справ по суті кримінально- процесуальним законодавством не визначена, але відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Вказані вимоги узгоджуються також з положеннями п. 20.1 Мінімальних стандартних правил ООН ("Пекінські правила"), згідно з якими будь-яка справа неповнолітнього із самого початку повинна вестися швидко без непотрібних затримок.

Вивченням справ, встановлено, що вимоги про розумні строки розгляду справ цієї категорії по суті виконуються. Чотири кримінальних провадження було розглянуто у строк до одного місяця: зокрема справа № 126/4031/15-к, яка надійшла до суду 30.12.2015 року, була розглянута з постановленням вироку 14.01.2016 року; справа № 126/594/16-к надійшла 02.03.2016 року, розглянута 22.03.2016 року; справа 126/2563/16-к надійшла 28.09.2016 року, передана для розгляду судді 18.10.2016 року, розглянута 25.11.2016 року; справа № 2889/16 надійшла 01.11.2016 року, розглянута 16.11.2016 року.

Справа № 126/1946/16-к перебувала на розгляді близько чотирьох місяців. Причиною такого тривалого розгляду послужила неодноразова неявка свідків та невиконання працівниками поліції ухвал суду про привід свідків.

Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені статтею 91 КПК України і є загальною для всіх проваджень, у тому числі й про злочини, вчинені неповнолітніми.

Відповідно до ч.1 ст. 484 КПК України, порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 Кримінального процесуального Кодексу України, яка регулює загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх. У цій главі містяться норми щодо посиленого захисту прав неповнолітніх у кримінальному судочинстві, що полягає у подвійному представництві інтересів неповнолітнього в суді – його законним представником, наділеним широкими повноваженнями, і захисником (адвокатом); у розгляді додаткових питань, що є складовою предмету доказування у кримінальній справі стосовно неповнолітнього, з’ясуванні умов його життя й виховання, наявності дорослих підбурювачів, інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність; у вирішенні судом додаткових питань при постановленні вироку у справі стосовно неповнолітнього (чи можна замінити покарання у виді позбавлення волі іншим покаранням, не пов’язаним із позбавленням волі); у виділенні кримінального провадження стосовно неповнолітнього за наявності у ній повнолітніх співучасників злочину в окреме провадження на стадії досудового розслідування.

Особливості судового розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх закріплені також у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього судді з’ясовують вік підлітка, стан його здоров’я та рівень загального розвитку, характеристику особи, умови життя і виховання, обставини, що негативно впливали на виховання, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, наявність даних про розумову відсталість підлітка, не пов’язану із душевним захворюванням, також з’ясовують, чи могла ця особа повністю усвідомлювати значення своїх дій, якою мірою могла ними керувати. Це допомагає виявити безпосередні причини, які спонукали неповнолітнього до вчинення злочину, зробити висновки, чи є це правопорушення випадковим або його зумовили певні фактори, які слід усунути. Необхідність з’ясування вказаних обставин пояснюється тим, що вони впливають на вирішення важливих питань щодо встановлення істини у справі, притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності або звільнення від неї, призначення виду та міри покарання.

Велике значення для індивідуалізації особи обвинуваченого (підсудного) при вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням до нього кримінального і кримінального процесуального закону, має з’ясування даних про його вік (стаття 22 КК України).

Так, ч.2 ст.22 КК України містить вичерпний перелік осіб, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, які підлягають кримінальній відповідальності.

Число, місяць і рік народження неповнолітнього встановлюються на підставі таких документів, як паспорт, свідоцтво про народження, копії яких долучаються до матеріалів справи.

Загалом під час проведення узагальнення випадків неправильного встановлення віку неповнолітнього виявлено не було, що свідчить про належне виконання вимог законодавства України в частині з’ясування обставин, зазначених у ч.1 ст. 485 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 485 КПК України у кожному кримінальному провадженні стосовно неповнолітнього суддями з’ясовується стан його здоров’я та рівень розвитку, а за наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, також з’ясовується, чи могла така особа повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою могла керувати ними. Інформація про стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього може вплинути на вирішення таких важливих питань, як обрання запобіжного заходу, міри покарання тощо.

Для оцінки стану здоров’я неповнолітнього суд з’ясовує у свідків, батьків, опікунів, піклувальників, чи не хворів неповнолітній тяжкими хворобами, чи немає у нього психічних або фізичних вад, які його здібності щодо логічного мислення, чи не відстає він у розвитку від однолітків.

Під час розгляду кожного кримінального провадження суд з’ясовував умови життя і виховання неповнолітнього, сімейно-побутові умови, характер контактів з оточенням, відносини в колективі де навчається, ставлення до навчання.

Відповідно до положень п.п. 1,2 ч.2 ст.52 КПК України обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру,- з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є неповнолітньою.

Проаналізувавши кримінальні провадження за період, що підлягає узагальненню, можна зробити висновок, що судом не порушувалося право на захист неповнолітніх підсудних.

Суд звертав увагу під час розгляду справи, що відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається.

Таких випадків порушення права на захист узагальненням не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.44 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений є неповнолітнім, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.

Участь законного представника особи, молодшої 18 років, у кримінальному процесі зумовлена двома обставинами: неповнотою процесуальної дієздатності неповнолітнього і тим, що законні представники (батьки, опікуни, піклувальники) відповідають за виховання та поведінку неповнолітнього.

Допускаючи законного представника такої особи до участі у судовому процесі, слід пам’ятати, що інтереси неповнолітнього і його законного представника можуть не збігатися. І суть цих розбіжностей в інтересах може полягати не тільки в обставинах конкретної справи, а й у суперечливому правовому становищі законного представника. Адже він фактично захищає не тільки інтереси неповнолітнього, а й власні, оскільки на ньому лежить відповідальність за поведінку, умови життя і виховання підлітка. Тому участь законного представника в кримінальному процесі може бути обмежена.

Статтею 488 КПК України передбачено участь законного представника неповнолітнього в судовому розгляді. Реалізуючи в суді надані йому права, представник повідомляє суду повну інформацію про особу неповнолітнього, умови його життя, виховання, а також допомагає з’ясувати обставини, які призвели до вчинення ним злочину. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунення його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

Матеріали узагальнення практики розгляду судом справ про злочини, вчинені неповнолітніми у 2016 році свідчать, що порушення права на захист щодо неповнолітніх підсудних не допускалося. 

Судді вживають всіх передбачених законом заходів щодо забезпечення права неповнолітніх підсудних на захист та дотримуються норм КПК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».

Частиною 4 статті 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.

Узагальненням встановлено, що судді у кожному кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, викликаючи останніх у судове засідання, викликають також і батьків неповнолітніх, усиновлювачів або законних представників.

Випадки розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх за відсутністю їх законних представників не було.

Інша річ із присутністю представників органів національної поліції у справах дітей при розгляді кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», на виконання вимог статті 496 КПК України, з метою забезпечення прав і законних інтересів неповнолітнього та досягнення попереджувальних результатів судового процесу суди мають викликати в судове засідання представників служби у справах дітей та міліції у справах дітей, а також підприємства, установи, організації, закладу де навчається та/або працює неповнолітній, оскільки такі представники наділені широкими повноваженнями та мають право заявляти клопотання, ставити запитання учасникам судового розгляду, висловлювати свої думки щодо форм та методів перевиховання неповнолітніх.

Згідно із законом, неявка представників зазначених служб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, хоча слід зазначити, що розгляд кримінальних проваджень щодо неповнолітніх за участі представників служб у справах дітей дає позитивний результат, оскільки їх участь сприяє всебічному з’ясуванню даних про особу неповнолітнього, виявленню причин і умов, що призвели до вчинення злочину, дослідженню умов, у яких виховувалась чи навчалась ця особа.

Відповідно п.1 ч.2 ст.27 КПК України слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження  або його окремої частини у  випадках, якщо обвинувачений є неповнолітній.

Випадків здійснення судового провадження за участю неповнолітнього у закритому судовому засіданні даним узагальненням також не виявлено.

Право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Система запобіжних заходів, закріплена у КПК України, дозволяє органам досудового розслідування застосовувати їх з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її віку, стану здоров’я, сімейного і матеріального стану, виду діяльності, місця проживання та інших обставин, що її характеризують.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до статті 176 КПК України такими запобіжними заходами є особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно зі статтею 493 КПК України до неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 цього Кодексу, може застосовуватись передача таких осіб під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі -передання їх під нагляд адміністрації цієї установи.

За 2016 рік до неповнолітніх по вказаних кримінальних провадженнях запобіжні заходи не обирались.

Узагальнюючи судову практику з розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, з оглянутих матеріалів кримінальних проваджень встановлено, що неповнолітнім призначались покарання у вигляді громадських робіт та у вигляді штрафу.

Призначаючи покарання у вигляді штрафу суд керувався положеннями ст. 99 КК України. До двох неповнолітніх застосовано покарання у виді штрафу у розмірі  850 грн., що становить 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (справи № 126/1946/16-к, № 126/594/16-к).

Щодо призначення покарання у вигляді громадських робіт, суд керувався ст. 100 КК України. До трьох неповнолітніх застосовано покарання у вигляді громадських робіт у кількості 80 та 100 годин (справи № 126/2889/16-к, 126/4031/15-к, 126/2563/16-к).

З метою удосконалення судової практики у справах про злочини неповнолітніх необхідно постійно вивчати законодавство, рекомендації та аналізи вищих судів щодо справ даної категорії, звертати увагу на недоліки, виявлені під час проведення власних узагальнень та узагальнень вищих судів, для уникнення їх в подальшій роботі.

Необхідною є співпраця суду з службою у справах дітей, кримінальною поліцією у справах дітей щодо удосконалення профілактичної роботи з підлітками та їх батьками, виявлення фактів невиконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей.

Важливим заходом для запобігання підлітковій злочинності є виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми.

Загалом, за результатами проведеного узагальнення вбачається, що при розгляді справ про злочини неповнолітніх за 2016 рік судом дотримано вимог чинного законодавства, яким регулюється розгляд справ зазначеної категорії.

Проведення аналізу судової практики щодо злочинної діяльності неповнолітніх, їх обговорення та врахування в роботі сприятиме удосконаленню судової практики, уникненню порушень та помилок, що є вкрай необхідним для профілактики злочинності серед молодого покоління, підвищення рівня їх правової свідомості та культури.

В результатах проведеного узагальнення знайшло своє відображення правильність застосування законодавства при судовому розгляді кримінальних справ щодо неповнолітніх, відповідність призначеного покарання вимогам кримінального законодавства.

Загалом, суд забезпечив гарантовану реалізацію права кожного неповнолітнього на захист та кваліфіковану правову допомогу, та сприяв ефективному здійсненню кримінального правосуддя щодо неповнолітніх.

Суддя Бершадського районного суду

Вінницької області                                                          Гуцол В.І.

вик. помічник судді

Хабовець А.Л.

2-28-66