Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід’ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов’язок держави – захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров’я.
Метою проведення узагальнення є виявлення складних і спірних питань застосування положень кримінального права під час судового розгляду кримінальних проваджень (справ) про злочини, передбачені розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України (КК) «Злочини проти життя і здоров’я», та надання рекомендацій стосовно їх вирішення. Зокрема, до таких питань належать:
1) розмежування об’єктивних ознак складів злочинів умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК) та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК);
2) розмежування об’єктивних ознак складів злочинів умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) і вбивства з необережності (ст. 119 КК);
3) встановлення змісту кваліфікуючих ознак окремих злочинів проти життя і здоров’я;
4) визначення часового проміжку, який охоплюється кваліфікуючою ознакою «одразу після пологів» в разі встановлення об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 117 КК;
5) застосування норм інших нормативно-правових актів для встановлення ознак складів злочинів, передбачених статтями 130 – 145 КК, які характеризуються бланкетними та відсильними диспозиціями закріплених у них кримінально-правових норм;
6) встановлення змісту ознак складів злочинів проти життя і здоров’я, які мають оціночний характер, зокрема, «тяжка образа з боку потерпілого» (статті 116, 123 КК); «сильний фізичний біль», «фізичне страждання», «моральне страждання» (ст. 127 КК); «неналежне виконання обов’язків» (статті 131, 137, 140 КК); «тяжкі наслідки» (статті 135, 137 – 141 КК) тощо.
Рекомендації щодо вирішення окремих проблемних питань, що виникали під час розгляду кримінальних проваджень (справ) про злочини проти життя та здоров’я, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» та в аналізі судової практики розгляду кримінальних справ про умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками, здійсненому Верховним Судом України.
Тим не менш, злочини проти найцінніших людських благ – життя та здоров’я особи становлять одну із найпоширеніших та визнаються одними з найнебезпечніших груп злочинних дій.
Злочини проти життя та здоров’я особи – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на життя й здоров’я особи, руйнують і спотворюють найцінніші блага, а також наражають на небезпеку заподіяння їм шкоди.
Зазначимо, що до даної категорії злочинів Кримінальний кодекс України відносить умисне вбивство (ст. 115 КК України), вбивство через необережність (ст. 119 КК України), умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України), умисне легке тілесне ушкодження( ст.125 КК України), катування (ст.127 КК України), залишення в небезпеці (ст. 135 КК України).
Загалом за І півріччя 2017 року на розгляді Бершадського районного суду Вінницької області перебувало 39 кримінальних проваджень відносно 40 осіб за даною категорією справ, з них 13 кримінальних проваджень було залишком нерозглянутих проваджень на початок звітнього періоду, а надійшло у даному звітньому періоді 26.
Проведене узагальнення показало, що найбільше обвинувальних актів за вказаний період надійшло за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) – 33 кримінальних проваджень.
За ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження) в Бершадському районному суді Вінницької області перебувало 3 справи, з яких 2 кримінальних провадженнь розглянуті з постановленням вироку, засуджено 2 особи, а 1 кримінальне провадження є залишком на кінець звітнього періоду.
22.02.2017 року до Бершадського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, роз’яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Ці дії обвинуваченої суд кваліфікував по ст. 121 ч.1 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368, 373-376 КПК України, суд визнав обвинувачену винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначив їй покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнив обвинувачену від відбування покарання з іспитовим строком три роки з випробуванням.
Згідно ст. 76 ч.1 п.п. 1,2 КК України поклав на обвинувачену обов'язки:
- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) в Бершадському районному суді Вінницької області перебувало 2 кримінальних проваджень відносно 2 осіб, одне кримінальне провадження було залишком на початок звітнього періоду, а 1 надійшло у звітньому періоді. Одне кримінальне провадження закрито, а 1є залишком на кінець звітнього періоду.
29.11.2016 до Бершадського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Ухвалою суду від 22 березня 2017 року дане кримінальне провадження було закрито, вислухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до висновку, що кримінальне провадження слід закрити відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
З 39 справ проти життя та здоров’я особи 21 кримінальне провадження було розглянуто,з них 10 кримінальних провадженнях з постановленням обвинувального вироку, 3 кримінальних провадження на підставі угоди про примирення.11 проваджень було закрито стосовно 11 осіб,18 кримінальних проваджень стосовно 18 осіб –залишок не розглянутих справ на кінець звітнього періоду.
Майже всі кримінальні провадження були закриті у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, а одне за клопотанням прокурора.
Вироком Бершадського районного суду Вінницької області гр.. П. було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу - 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.
Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч. 1 ст. 125 КК України, кваліфікуючими ознаками якої є: умисне легке тілесне ушкодження.
Обираючи вид і розмір покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, що обвинувачений характеризувався по місцю проживання задовільно, притягнувся до кримінальної відповідальності вперше, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував.
В ході судового слідства в діях обвинуваченого Білоуса М.П. виявлено пом'якшуючі вину обставини, передбачені ст. 66 КК України, якими суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Суд вважав, що обставиною, що обтяжує покарання передбаченою ст. 67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Враховуючи наведене, характер та тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого злочину, суд вважав, що покарання йому слід призначити у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ст. 125 ч. 1 КК України.
23.02.2017 року до Берщадського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Будучи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, що виникла з причин особистої неприязні, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень обвинувачений наніс один удар долонею правої руки в обличчя співмешканки , внаслідок якого остання впала на підлогу, та одразу ж наніс один удар нижньою частиною правої ноги їй в обличчя.
В наслідок своїх умисних дій обвинувачений заподіяв потерпілі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя (обох повік очей, правої щоки), синців на обличчі (на спинці носа, повіках, щоках), які згідно висновку судово - медичного експерта №24 від 20.02.2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та тілесні ушкодження у вигляді забою (контузії) правого ока та перелому кісток носа, які згідно висновку судово - медичного експерта №24 від 20.02.2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч.2 ст.125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
22 лютого 2017 року під час досудового слідства в даному кримінальному провадженні між потерпілою та підозрюваним було укладено угоду про примирення відповідно до вимог ч.1 ст.468 КПК України за умовами якої потерпіла та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.2 ст.125 КК України, щодо узгодженого покарання в виді громадських робіт на строк 180 годин та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України, щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст.476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про примирення.
Вироком суду від 29 березня 2017 року суддею Бершадського районного суду Вінницької області було затверджено дану угоду.
Обвинуваченого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначино йому покарання у вигляді громадських робіт строком на 180 (сто вісімдесят) годин.
За І півріччя 2017 року жодне кримінальне провадження із даної категорії справ не було оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області.
Проведене узагальнення судової практики дає підстави для висновку про те, що у переважній більшості випадків судді Бершадського районного суду правильно застосовують кримінальне законодавство та кримінальне процесуальне законодавство, розглядаючи кримінальні провадження щодо злочину, передбаченого статтями 121, 122 та 125 КК. Зокрема, судді дотримуються вимог кримінального процесуального закону стосовно обов’язкового призначення судово-медичної експертизи для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, при цьому беручи до уваги, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння, тоді як юридична оцінка, в тому числі кваліфікація діяння, здійснюється саме судом. Разом з тим судді здійснюють таку оцінку не лише на основі положень КК, а й Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» № 6 від 17 січня 1995 року.
Суддя В. І. Губко
_03_03.png)
