Забезпечення позову у спорах щодо нерухомості: чому це важливо

Іноді виникають складні сценарії... Власник, маючи на руках переможне судове рішення щодо права власності, звертається до державного реєстратора, однак йому відмовляють у проведенні реєстраційних дій.

Причиною такої ситуації є зміна власника майна. На момент подання позову володільцем була одна особа, а під час звернення до реєстратора право власності вже перейшло до іншої особи.

У разі відмови реєстратор керується нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки саме цей Закон регулює відносини у сфері реєстрації речових прав та спрямований на утвердження й захист державою таких прав. Дотримання вимог цього акта є обов’язком кожного реєстратора. Стаття 26 чітко регламентує порядок припинення права власності при скасуванні рішень. Припиняється лише те право, яке було зареєстровано на підставі скасованого рішення чи визнаного недійсним документа.

Якщо під час тривалого процесу власник змінився, то це створює для державного реєстратора суперечність між заявленими та зареєстрованими правами.

Так запускається ланцюг постійних переходів права власності. Реєстратор здійснює свої повноваження лише в межах, наданих йому Законом, залишаючи питання реституції виключно у компетенції суду.

Для збереження активу в межах судового спору слід діяти на випередження. Частина 2 статті 386 Цивільного кодексу України надає право власнику, який передбачає порушення своїх прав, вимагати від суду заборони дій, які створюють таку загрозу.

Стаття 25 Закону регламентує: реєстраційні дії зупиняються на підставі чинного судового рішення про відповідну заборону. Тому для повного захисту нерухомості від перепродажу доцільно разом із позовною заявою подавати вимогу про забезпечення позову шляхом заборони будь-яких реєстраційних дій.

Пресслужба суду